Батьківські збори

Організація класних батьківських зборів

Мета. Допомогти батькам відчути себе в ролі класного керівника; залучати їх до колективного вирішення проблем сімейного виховання.
У грі беруть участь всі батьки, один із яких призначається ведучим (вихователем або класним керівником). Саме йому доручається увесь подальший процес підготовки до батьківських зборів. Він завчасно повідомляє питання, які будуть обговорюватися, розподіляє їх серед батьків-учасників.
Це має бути жива дискусія, обмін думками з питань виховання дітей у сім’ї. Вчитель виступає як помічник.
Інструкція ведучому
• Детально вивчити рекомендовану літературу з даної проблеми. Підібрати суперечливі педагогічні факти, ситуації з теми, обраної заздалегідь.
• Підготувати коротке вступне слово.
• Фіксувати думки виступаючих, оцінювати їхні ідеї.
• Підбити підсумки дискусії та думок учасників.
Інструкція учасникам гри
• Під час виступу демонструвати чіткий зв’язок між теорією та практикою відповідно до загальної ідеї дискусії.
• Виступи повинні бути діловими, переконливими, обґрунтованими, грамотними.
Інструкція експертам
• Вести спостереження за ходом дискусії, глибоко вивчити рекомендовану літературу, орієнтуватись у теорії та практиці проблеми, яка обговорюється. Бути тактовним в оцінці дій усіх учасників гри.
• Виділити головні ідеї в роботах вказаних авторів із проблем сімейного виховання в стислій формі. Висловити свою точку зору про авторську виховну систему. Виділити проблемні питання для обговорення.

Спілкування з батьками "важких учнів"

Іноді вчителю досить нелегко спілкуватися з батьками «важких» учнів, які були викликані до школи. Батьки в такому випадку можуть займати оборонну або наступальну позиції, користуючись при цьому такими аргументами: «Ми зайняті на роботі, тому в нас немає часу для того, щоб виховувати свою дитину», «Ми випробували всі засоби, але нічого не виходить», або «Школа винна в тому, що наша дитина така невихована».
Іноді ж батьки хочуть отримати допомогу:
«Дитина нас не слухає, порадьте, що робити?»
Пропонуємо вправи для побудови конструктивної розмови з батьками.
Вправа «Нейтралізація»
Мета. Поліпшення взаємодії з батьками, які демонструють наступальну або безпорадну позиції.
Вчителю потрібно дати «опір» емоційному впливу співрозмовника. Для цього потрібно емоційно не включатися в розмову, намагайтеся бути психологічно незалежним від неї, підтримувати в собі спокійний нейтралітет.
У першому випадку вчитель повинен мовчки вислухати батьків, залишаючись при цьому спокійним і чемним. У другому – зробити вигляд, що уважно слухає свого співрозмовника, вставляючи в ході розмови нейтральні фрази типу: «Заспокойтеся», «Я вас уважно слухаю»,
«Я вас розумію».
Відчувши нейтральну позицію, емоції батьків потроху почнуть згасати. Потім вони заспокояться, у них почне формуватися психологічна готовність до конструктивної розмови з вчителем.
Вправа «Рівність»
Мета. Організація рівноправної взаємодії з батьками.
Одним з ефективних засобів залучення батьків до співробітництва є наголошення на їх значимості в цьому процесі.
Позитивний психологічний контакт
Взаємодія
• На допомогу класному керівнику у спілкуванні вчителя з батьками учня виникає швидко, якщо вчитель дає можливість зрозуміти батькам, що він симпатизує учню, бачить його позитивні риси.
Коли батьки зрозуміють, що вчитель турбується про їхню дитину, тоді вони не будуть вдаватися до «психологічного захисту» і виявлять готовність до співробітництва з вчителем.
Вправа «Взаємодія»
Мета. Організація спільної виховної діяльності.
• Обговорюйте проблему, а не риси характеру учня. Вчитель має пояснити батькам, чому їхній син (дочка) погано вчиться, порушує поведінку та що робити, щоб покращити ситуацію. Наприклад, дитина погано вчиться, тому що має проблеми з деяких шкільних предметів. Потрібно «підтягннути» його з цих предметів.
• Враховуйте особисті інтереси батьків. Найбільш ефективною дією з боку вчителя є визнання права батьків на особисте життя.
• Не висувайте генетику на перший план. Деякі вчителі висловлюють таку думку: «Цей учень неспроможний добре навчатися, тому що в нього батьки ... (алкоголіки, у в’язниці тощо.). Дійсно, вплив спадкових особливостей та умов, у яких живе дитина в сім’ї, є досить значним, але не вирішальним.
Завдання для батьків: програти кожну із запропонованих вправ, розподіливши ролі «батьків», «вчителя». Експертам (вчителям) оцінити успішність за поданими критеріями:
• Чи вдалося запобігти протистоянню та конфронтації?
• Чи вдалося втриматися від взаємних нарікань та образ?
• Чи вдалося сформулювали проблему виховання, яку батьки зрозуміли і з якою погодилися?
• Чи запланували спільні дії з вирішення виховної проблеми.

ЛЕКЦІЯ «ДИТЯЧА АГРЕСІЯ»

Тема лекції - складна і серйозна. Це тема прояву жорстокості та аг­ресії з боку дорослих та дітей. На жаль, ці явища живуть серед нас. То ж доцільно розглянути що собою являє агресія, і як ми, дорослі, можемо допомогти дітям її здолати.

Агресія у більш-менш розвиненому суспільстві завжди знаходиться під контролем, та контроль цей буде ефективним настільки, наскільки розвинутим у суспільстві є опір агресії. Що таке агресія? Агресія - це поведінка, яка спричиняє шкоду предмету або предметам, людині або

групі людей.                           .                         .

Форми прояву агресії бувають фізичні (побиття) і вербальні (порушення прав іншої людини без фізичного втручання). У психології розрізняють два види агресій: інструментальну і ворожу. Інструментальна агресія ви­являється людиною для досягнення певної мети. Вона найчастіше зу­стрічається у молодших дітей («Хочу забрати іграшку, книжку і т.д»). У старших найчастіше проявляється ворожа агресія, спрямована на те, щоб спричинити людині біль.

Дуже часто агресію, її прояви плутають із настирністю, наполег­ливістю. Як Ви вважаєте, це рівнозначні якості? Що Вас більше тішить у власній дитині - наполегливість чи агресивність? Безумовно, наполег­ливість. Ця якість, порівняно з агресивністю, має соціально прийнятні форми, оскільки не дозволяє образ, знущань. Рівень агресивності дітей змінюється у більшому або меншому розмірі залежно від ситуації, але іноді агресивність набуває сталих форм.

Причин для такої поведінки безліч: становище дитини У колективі, ставлення до неї однолітків, взаємини з вчителями тощо,

Стійка агресивність деяких дітей виявляється у тому, що вони інакше, ніж інші, розуміють іноді поведінку оточуючих, інтерпретують її як во­рожу. До агресії більше схильні хлопчики. Вона належить до чоловічого стереотипу, який культивується в сім'ї, у засобах масової інформації.

Так само, як і вчителеві, педагогічний такт потрібен будь-якому бать­кові, кожній матері, адже він передбачає вміння обережно доторкнутися до духовного стану людини.

Часто причиною дитячої агресії стають сімейні ситуації.

Агресивна поведінка членів сім'ї у повсякденних життєвих ситуаціях: крики, лайки, приниження один одного, взаємні докори та образи.

Ось дані анкетування, яке було проведене серед учнів 2-4 класів.

На питання: «Хто тебе більше сварить - тато чи мама?_ - отримані такі відповіді.

(Вчитель демонструє заповнену таблицю.)

	181'0	Мама
2 клас	... %	... %
3 клас	... %	... %
4 клас	... %	... %

А на питання: «хто частіше карає?» - такі ... (Демонструє аналогічну таблицю.)

Стосовно дітей педагогічний такт повинен бути більш витонченим, оскільки за силою, за тривожністю вражень, за чистотою і красою вольо­вого напруження, як сказав А. Макаренко: « ... дитяче життя є незрівнянно, багатшим, ніж життя дорослих». У чому ж цей такт виявляється?

В умінні говорити з дітьми так, щоб наше слово їх не вражало, не принижувало не ображало.

На жаль, із грубим, нечуйним ставленням дорослих до дітей ми зу­стрічаємося у багатьох сім'ях.

Чому ж батьки, оберігаючи дітей від інфекційних, застудних захво­рювань так жорстко ставляться до стану їхньої нервової системи?

Психологи вважають, що дитина виявляє агресивність у повсякден­ному житті у декілька разів частіше там, де агресію дорослих вона бачила (бачить) щоденно, і де агресія стала нормою ЇЇ життя.

Найчастіше справа не лише в тому, що дорослі не усвідомлюють роз­мірів шкоди, яку їхня грубість завдає здоров'ю і вихованню характеру дитини, але й у тому, що їм не вистачає витримки, а тому безтактовне образливе слово стає огидною звичною манерою навчати дітей розуму. Грубі слова і нескінченні окрики - погані вихователі. Зачіпаючи само­любство, принижуючи людську гідність, вони лише ускладнюють стосунки між дорослими і дітьми в сім'ї, викликають відповідну реакцію _ грубість, внутрішній опір вимогам дорослих, а отже, нові конфлікти, які  ще більше розхитують нервову систему і у дітей, і у дорослих, затьма­рюють життя і одних, і інших.

Непослідовність батьків у навчанні дітей правил поведінки не сприяє формуванню у дітей морального стрижня: сьогодні батькам зручно гово­рити так, і вони нав'язують цю лінію поведінки дітям, на завтра їм зручно говорити інакше, і це «інакше» знову нав’язують дітям. Це призводить до розгубленості, озлоблення, агресії стосовно батьків та інших людей.

У вихованні можна виділити два важливі фактори" які позитивно чи негативно впливають на формування дитячої агресивності, - прихиль­ність і неприйняття. 

Здолати агресивність у дитини допомагає прихильність, яка у своєму арсеналі використовує вміння слухати, тепле спілкування, добре слово, лагідний погляд.       .

Неприйняття навпаки стимулює дитячу агресивність. Воно характе­ризується байдужістю, відстороненням від спілкування, нетерпимістю і владністю, ворожістю за фактом існування дитини.

Через це виникає питання: чому діти стають «нервовими», В яких дітей найчастіше трапляються неврологічні розлади, що цьому сприяє? Порушення у нервово-психічній сфері можуть з'явитися у дітей з най­різноманітніших причин, однак невроз - це завжди наслідок психічної травми, зумовленої переляком, страхом, психотравмуючими ситуаціями і такими, що виникають в результаті погіршення міжособистісних сто­сунків (сварки, розлучення, алкоголізм батьків, хвороби, смерть близьких, жорстоке, несправедливе поводження з дітьми).

Ці психічні травми можуть бути гострими і такими, що викликають сильне емоційне потрясіння, переляк, або хронічними, тобто такими, що діють упродовж тривалого часу. Однак, для того, щоб усі перелічені психотравмуючі фактори призвели до невротичних розладів, необхідні ще й певні обставини.

Для одних дітей, коли вони мають справу з подібними ситуаціями, це минає без наслідків, а для інших - ні. Як правило, виникненню не­врозу сприяють особливості особистості дитини, які створюють певну схильність до невротичного реагування. Найчастіше «зриваються» дуже вразливі діти, а також невпевнені в собі, ослаблені, такі, що часто хворіють, тривожні.

Молодший шкільний вік характеризується підвищеною вразливістю через кризи 7 і 11 років, що йому притаманні.

У вихованні дитини дуже важливими є почуття батьків до дитини і дитини до батьків. Це два боки однієї медалі. Способи покарання, якщо про них взагалі потрібно говорити, - досить несуттєві деталі. Головне ­це любов мами і тата до своєї дитини, їхня відданість їй, бажання для неї лише добра і щастя.

(Вчитель наводить дані анкетування у 2-4 класах щодо того, до кого з чле­нів сім'ї діти звертаються за порадою і підтримкою - до мами, до тата, до бабусі, до дідуся, до сестри, до брата, до тітки, до дядька  тощо.)

Щоб дати відповідь на будь-яке питання, що стосується виховання, необхідно детально вивчити життя сім'ї, подихати Ії повітрям. Однак, можна дати деякі поради, які будуть корисними для кожної сім'ї, де хо­чуть і намагаються покінчити з образливими викриками, лайкою.

Спробуйте деякий час не говорити з дитиною одразу після провини.

Просто скажіть: «Завтра (згодом) все обговоримо в,

Очікування розмови схвилює дитину, змусить замислитися над своїм вчинком. І у батьків за цей час мине перший сполох гніву, і згодом роз­мова набуде вже зовсім іншого, дійсно виховного тону, характеру і за­барвлення.

Вмійте обрати належне місце для серйозної розмови, оскільки роз­мова на ходу, біля порогу не лишає у душі дитини бажаного сліду.

Зауваження дітям, які зроблені Їм Вами у присутності інших дітей (товаришів, однокласників), також не чинять бажаного педагогічного впливу.

І взагалі, чи завжди за провину необхідно сварити, робити різкі за­уваження? Адже способи висловити невдоволення можуть бути найріз­номанітнішими, і діти краще сприймають ті з них, де дорослі виявляють більше тактовності.

Безтактовна, неделікатна поведінка батьків, у чому б вона не вияв­лялася, ніколи не викличе у дітей бажання стати кращими, щось краще зробити. Образливі глузування, прізвиська, ляпаси, нескінченні заборони, прагнення всупереч справедливості настояти на своїй вимозі, необду­маній, необґрунтованій, - все це лише озлоблює дітей. Підростаючи, вони все частіше починають платити батькам тією самою монетою.

АНКЕТА ДЛЯ БАТЬКІВ «ЯК ВИ СПІЛКУЄТЕСЯ З ДИТИНОЮ?»

· Скільки часу (приблизно) Ви проводите у спілкуванні з дитиною:

  - упродовж дня                                      .

  - упродовж тижня ___ _

- У бесідах, розмовах_________________

- у спільній праці ___________________

  - в кіно, театрі, бібліотеці _ _

  - на прогулянках (у лісі, на річці)                  .

· Чи існують інші види спілкування? Зазначте їх.

____________________________________________________________

· Чи вважаєте Ви весь цей час достатнім для виховання Вашої дитини? Чому?

__________________________________

· Чи впевнені ВИ, що правильно розумієте особливості розвитку своєї дитини?

__________________________________________________________________

Чи спіткають Вас труднощі у вихованні дитини? Які? Як Ви їх до­лаєте?

________________________________________________________________

АНКЕТУВАННЯ ЗА ТЕМОЮ «МОРАЛЬНЕ ВИХОВАННЯ В СІМ'Ї»

 Анкета для батьків

· Які позитивні якості Ви хочете виховувати у своєї дитини?

----------------------------------------

· За що хвалите, за що караєте?

-----------------------------------------------------------

· Як заохочуєте, як караєте?

--------------------------------------------------------------------

· Які якості характеру дитини Вам подобаються, а які - ні?

---------------------------------------------------------------------------------------

· Чим захоплюється Ваша дитина, яка справа в неї є улюбленою?

--------------------------------------------------------------------

Анкета для дітей

· Які якості твого характеру подобаються батькам?

---------------------------------------------------------------

· За що тебе хвалять, за що сварять і карають?

-----------------------------------------------------------------------

· Як тебе заохочують, за що? ЯК тебе називають, за що?

--------------------------------------------------------------------------------

· Які якості твого характеру батькам не подобаються?

-------------------------------------------------------------------------------

· Що ти любиш робити? Якою є твоя улюблена справа?

-------------------------------------------------------------------------------

АНКЕТА ДЛЯ ДІТЕЙ «МОЇ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ»

·  Чи є у тебе вдома спеціальне місце, де ти постійно виконуєш домашні завдання? (Підкресли.)

-Так;

- ні.

· Як довго ти виконуєш домашні завдання? (Підкресли.)

 - 1 годину;

- 2 години;

- 3 години й більше.

·  З якими предметами ти легко впоруєшся самостійно? (Назви ці пред­мети.)

______

---------------------------------------------------------------------------

·  Які предмети даються тобі найважче? (Назви їх.)

--------------------------------------------------------------------

·  Якщо під час виконання домашніх завдань у тебе виникають труд­нощі, чи допомагають тобі батьки їх здолати? (Підкресли.)

-Taк;

- ні.

· Як поводяться батьки, коли ти повертаєшся із школи з незадовільною оцінкою?

-------------------------------------------------------------------

· Чи трапляється, що ти не виконуєш домашні завдання взагалі?

-------------------------------------------------------------------------------

ТЕСТ «ЯКІ ВИ БАТЬКИ?»

·  Чи вважаєте ВИ, що у Вашій сім'ї є взаєморозуміння з дітьми?

·  Чи ведуть Ваші діти з Вами задушевні бесіди, чи радяться з особистих питань?

·  Чи цікавляться діти Вашою роботою?

· Чи знаєте Ви друзів своїх дітей?

· Чи бувають друзі Вашої дитини у Вас вдома?

· Чи беруть Ваші діти разом із Вами участь у господарських справах?

· Чи є у Вас із дітьми спільні справи, захоплення?

· ЧИ беруть діти участь у підготовці до сімейних свят?

· Чи бажають діти, щоб під час дитячих свят Ви були разом із ними?

· Чи відвідуєте Ви разом із дітьми театри, виставки, концерти?

· Чи обговорюєте Ви з дітьми телепередачі, прочитані книги?

· Чи берете разом із дітьми участь в екскурсіях, походах, прогу­лянках?

· Чи віддаєте Ви перевагу відпочинку (проведенню вільного часу) з дітьми?

Ключ до тесту.

Виставте собі по два бали за кожну позитивну відповідь; по одному балу - за відповідь «іноді», негативна відповідь оцінюється О балів.

Підрахуйте бали. Якщо у Вас більше, ніж 20 балів, то у стосунках з дітьми у Вас все гаразд.

Якщо Ви набрали від 10 до 20 балів, то стосунки з дітьми у Вас за­довільні, проте недостатні, однобічні. Поміркуйте, що можна й потрібно змінити.

У випадку, коли результат становить менше 10 балів, можна стверджу­вати, що контакт із дітьми У Вас неналагоджений. 

АНКЕТА ДЛЯ УЧНІВ «Я І МОЯ СІМ'Я»

·   Хто є головою вашої сім'ї?

·  Чим ти найбільше засмучуєш батьків?

·  Чим ти їх тішиш?

·  З ким із членів сім'ї у тебе найдружніші стосунки?

·  Кому ти можеш довірити свої таємниці?

·  Чи все про тебе знають батьки?

·  Як батьки карають тебе?

·  Чи вважаєш ти, що твої батьки строгі і справедливі?

·  Якщо тобі погано, то кому із членів сім'ї ти першому розповіси про свої негаразди?    .

·  Чи розуміють тебе тато й мама?

·  Що б ти волів змінити у своїй сім'ї? 

ТЕСТ ДЛЯ БАТЬКІВ «СТИЛІ І МЕТОДИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ В СІМ'Ї»

Шановні матусі й-татусі! Перед Вами - зразки ситуацій, які часто трапляються житті Вашої дитини. Дайте варіанти відповіді на кожну із наведених ситуацій.

· Ваша дитина любить пустувати, клопоту з нею достатньо - іноді повертається додому зі синцем, іноді - у розірваній сорочці.

а) Ви запитуєте, що трапилося, у разі потреби, прикладаєте компрес, допомагаєте зашити сорочку. (3 бали)

б) Надаєте дитині допомогу, при цьому постійно вселяєте в неї переконання у тому, що це добром не скінчиться. (О балів)

в) Поводитеся так, ніби нічого не трапилося, надаєте дитині змогу самій владнати непорозуміння. (5 балів)

 • У Вашої дитини є друзі, та вони не слухаються своїх батьків, на Вашу думку, вони погано виховані ...

а) Ви бесідуєте з їхніми батьками і просите їх звернути увагу на поведінку їхніх дітей. (2 бали)

б) Ви запрошуєте цих дітей до себе додому, намагаєтесь позитивно вплинути на них. (5 балів)

в) Ви пояснюєте своїй дитині, що такі друзі - їй не друзі. (О балів)

· Ваша дитина хоче бути лідером у всіх дитячих іграх і, якщо їй це не вдається, вона намагається бунтувати.

а) Ви намагаєтесь пояснити, що вміння програвати Вашій дитині лише на користь. (О балів)

б) Ви намагаєтесь пояснити їй, чому полягає справжня причина поразки. (3 бали)

в) Ви намагаєтеся підіграти, щоб дитина неодмінно виграла і не відчула поразки. (5 балів)

· Вашу дитину непросто ввечері вкласти до ліжка ...

а) Ви постійно пояснюєте, яку важливу роль відіграє сон у житті дитини. (З бали)

б) Ви дозволяєте дитині не додержуватися розпорядку дня щодо цього, але вранці піднімаєте її об одній і тій самій порі. (5 балів)

в) Ви завжди укладаєте дитину у ліжко об одній і тій самій порі, не беручи до уваги жодних заперечень з її боку. (О балів)

• Ваша дитина дуже полюбляє дивитися телевізор ...

а) Ви дозволяєте їй дивитися телевізор досхочу, без обмежень, оскільки вважаєте, ЩО незважаючи на заборону, вона все рівно буде його дивитися. (О балів)

б) Ви наставляєте свою дитину щодо того, ЩО їй можна дивитися, а ЩО ­ні. (2 бали)

в) Ви самі визначаєте коло передач, які дитина може дивитися. (5 балів) • Ваша дитина змалечку має гострий язичок ...

а) Ви пояснюєте, що так поводитися непристойно. (5 балів)

б) Ви забороняєте своїй дитині так поводитися. (О балів)

в) Ви заохочуєте свою дитину за пристойну поведінку. (3 бали)

• Вашу дитину іноді кривдять однолітки ...

а) Ви навчаєте свою дитину-давати відсіч кривдникам. (5 балів)

б) Ви проводите профілактичну роботу із такими дітьми та їх батьками. (3 бали)

в) Ви просите свою дитину уникати контактів із такими дітьми. (О балів)

 • Ваша старша за віком дитина досить часто кривдить молодшу. ..

а) Ви не втручаєтесь в їхні взаємовідносини; сподіваючись, що старша зрозуміє свої помилки без підказки. (О балів)

б) Ви караєте старшу дитину за це у присутності молодшої. (5 балів)

в) Ви намагаєтеся приділяти більше уваги молодшій дитині незалежно від їх взаємин зі старшою дитиною. (3 бали)

·  Ваша дитина грубить, б'ється з іншими дітьми, стає злою і безсер­дечною ...

а) Ви також поводитеся з нею подібним чином, щоб вона на собі відчула, як погано поводиться. (О балів)

б) Ви намагаєтеся вплинути на неї добром і ласкою. (5 балів)

в) Ви шукаєте причини такої реакції дитини в оточуючих та навколишньому середовищі: жорстокість у фільмах, оточення дитини в класі та у дворі ТОЩО. (2 бали)

Аналіз результатів тесту

0-18 балів. Вважаєте за необхідне виховувати власну дитину на свій лад так, щоб вона в зрештою повторила в собі Вас. Ви забуваєте, що дитина повинна розвиватися і формувати у собі такі якості як само­стійність, незалежність, упевненість у собі, здатність до творчості в усіх її проявах.

Якщо Ви над цим не замислюєтесь, це може призвести до того, що дитина, зіткнувшись із дорослим світом, може в ньому просто загуби­тися і не знайти себе.

Ви вважаєте, що опікуватися дитиною необхідно. Ваші методи по­требують осмислення та корекції.

19-32 бали. Необхідно відзначити, що у питаннях виховання Ви на­магаєтесь йти в ногу з часом. Ви вважаєте, що дитина повинна багато досягти самотужки, завдяки власному досвіду, методом проб і помилок. Однак, у своїх методах виховання Ви не завжди послідовні: довіряючи своїй дитині самостійно розв'язувати деякі проблеми й приймати певні рішення, Ви іноді спохвачуєтеся і намагаєтеся взяти важелі управління в свої руки, що викликає здивування Вашої дитини і може призвести у підлітковому віці до конфліктів, суперечок і сварок. Пам'ятайте, що прийнявши одного разу рішення, потрібно послідовно йти до його ре­алізації..

33-45 балів. Ви відчуваєте, що дитина не може прожити свої життя чужим розумом, і створюєте всі можливі умови для того, щоб вона мала змогу розвивати власну ініціативу, логічне мислення, здатність до аналізу подій і явищ. Ви не відсторонюєтеся від виховання власної дитини, а йдете поряд із нею, спостерігаючи за тим, як вона будує свої стосунки з близькими людьми, однокласниками.

Ви навчаєте свою дитину не лише усвідомлювати свої помилки, при­ймати їх на свій рахунок, але й створюєте умови для їх самостійного виправлення.

Вам подобається бачити поряд із собою підростаючу розумну лю­дину, яка прагне мислити самостійно і відповідально.